Едіт Вортон (1862–1937) — видатна американська письменниця, лауреатка Пулітцерівської премії, яка стала першою жінкою, що отримала цю престижну нагороду за літературний твір. Її романи та оповідання досліджують соціальні норми, етикет і психологічні дилеми американського суспільства «золотої доби» (Gilded Age).
Народжена в заможній родині у Нью-Йорку, Вортон змалку виявляла глибокий інтерес до літератури та мистецтва. Попри соціальний тиск і обмеження для жінок того часу, вона зуміла побудувати блискучу кар’єру письменниці. Її найвідоміші твори, такі як «Епоха невинності» (1920), «Дім радості» (1905) і «Етан Фром» (1911), стали класикою американської літератури.
Твори Вортон вирізняються майстерним зображенням моральних і соціальних конфліктів, глибоким психологізмом і тонким сатиричним стилем. Вона також була талановитою архітекторкою і садівницею, що відобразилося у її роботах про дизайн та естетику.
Едіт Вортон провела значну частину життя у Франції, де активно допомагала біженцям під час Першої світової війни, за що отримала французький Орден Почесного легіону. Її літературна спадщина продовжує надихати читачів, досліджуючи вічні теми кохання, суспільства та людських взаємин.
