Звір війни. Наївне мистецтво з України | Наталка Гусар, Дженіс Кулик Кіфер

«Звір війни. Наївне мистецтво з України» — це каталог виставки, що нині представлена в open art museum міста Сент-Галлен, Швейцарія.

Відкриття українського наїву
Петро Гончар, директор НЦНК «Музей Івана Гончара», у передмові до каталогу висловлює радість, що Швейцарія має змогу познайомитися з найвизначнішими іменами українського «класичного» наїву ХХ століття. Серед них: Марія Примаченко, Григорій Ксьонз, Панас та Якилина Ярмоленки, Олександра та Ганна Шабатури, Катерина Білокур (її портрет Олі Білокур), Яків Ющенко, Іван Лисенко, Тетяна Пата та інші. Він сподівається, що експозиція розкриє основні джерела, з яких виросло багато українських наївістів, які часто походили з народної традиції — вишивки, настінного розпису, мальовок на папері. Гончар особливо цінує та захоплюється чарівними анонімними творами майстрів з Полтави, Черкас, Сум, Харкова, які не підписували своїх робіт, вкладаючи в них увесь талант і душу.

Культурна спадщина в умовах війни
Моніка Яґфельд, директорка open art museum та співкураторка виставки (куратор від «РОДОВІД-Галереї» — Лідія Лихач), у своєму вступному слові розмірковує про значення збереження мистецької спадщини та руйнування музеїв під час війни. Вона наголошує на обов’язку міжнародної спільноти захищати й зберігати культурну спадщину для майбутніх поколінь. Яґфельд називає Марію Примаченко теперішньою іконою українського мистецтва і зауважує, що хоча Західна Європа дедалі більше відкриває для себе українське мистецтво, наїв та брют залишаються для неї terra incognita.

Виставка «Звір війни. Наївне мистецтво з України» в Санкт-Ґаллені має на меті усунути цю прогалину в культурній свідомості. Це перша виставка українського наївного мистецтва у Швейцарії, що є відповіддю на потребу кращого розуміння української культури та суспільства. Завдяки тимчасовому переміщенню цих мистецьких та культурних скарбів з України, вони стануть видимими, привертаючи увагу громадськості до необхідності збереження та захисту рухомої культурної спадщини, особливо української. Хоча війна є каталізатором для збереження цінностей, основний фокус виставки — на культурній ідентичності та вкоріненості, пов'язаній з цими творами мистецтва. У контексті війни виставка «Звір війни» підкреслює актуальність та екзистенційну потребу мистецтва, яке формує ідентичність.